Любі наші читачі! Так склалися зорі, що ми знову переїздимо. Правда, цього разу зміни будуть на такі різкі, бо ми й далі лишаємось на движку wordpress, дизайн зміниться мінімально, зате суттєво зросте функціональність. Крім того, відтепер нас можна читати в ЖЖ. Наша нова адреса – translitera.org, ласкаво просимо! Для повного щастя можна проголосувати за наш блог на конкурсі Blogcamp CEE. А це буде останній запис в цьому блозі.

Мода на відоопоезію у нас почалась після тринадцятого (позаминулого) Форуму видавців. Тобто виходить навіть раніше, ніж на слеми. Тоді у Львів привезли відеокліпи латвійської групи «Орбіта» і російских поетів, об’єднана навколо фестивалю «Зря». Цього року росіяни знову завітали до Львова – що цікаво, переважно із тими самими кліпами. І що цікаво, під час розмови з глядачами з’ясувалось, що зацікавлення жанром відеопоезії прийшло в Росію з Литви – від тієї таки «Орбіти».

Коротше кажучи, вся наша мода почалась приблизно з цього.

Кому цікаво, рекомендую подивитись ЖЖ Сєрґєя Тимофеєва, там і є кліпи, і ще багато цікавого. От, наприклад.

А ось, як на мене, найцікавіша робота росіян, яку вони возили на обидва форуми.

Можете самі порівняти:
«Вавилон 5»
«Кольцевая»
«В Питере»

Ще чимало є на YouTube, якщо добре пошукати.

А для контрасту – відеопоезія Біллі Коллінза.. Роботи не такі відомі, принаймні в нас, але на порядок цікавіші за більшість того, що встиг напродукувати пострадянський простір.

Решту його «текстів» можна подивитись подивитись на YouTube. Або ось тут, але для цього треба плагін RealPlayer.

Ну, а за бажання це можна порівняти із вітчизняним виробником – за пошуковим словом «відеопоезія» на тому ж YouTube. Відео там і правда є.

Покетбук поезії, як і носові хустинки, помада, картка поповнення рахунку і решта мотлоху в торбі, є річчю глибоко особистою. Це не яка-небудь проза, якій достатньо назви  і автора, бажано на чорному тлі. Тому поетичні видання хочеться підроблять під себе.

Як от-наприклад, оце видання двохтисячників – «Дві тонни» видавництва «Маузер», оформлене суперово, як на мене.

І концепція гарна – якщо не обурюєшся із факту, що твою нетлєнку можна продавати тіки на вагу, значить, із тебе буде молодий український поет.

Але поетична книжка – річ особистого користування, тому заготраєм її в обкладинку і підписуєм так, як хочеться нам.

Жаданом.

Не пройшло і півроку. До вашої уваги фоторепортаж. По кліку фотки збільшуються.

А Памела Андерсон? Або, наприклад, Джордж Буш-молодший – дуже цікаво було б знати його лектуру, чи не так?

На сайті http://www.gpl.lib.me.us/wrwind.htm щороку публікують результати опитування медіа-персонажів, які розповідають про нещодавно прочитані або просто улюблені книжки. Багато з учасників, звісно, відомі лише в межах Сполучених Штатів. Не варто й вірити кожному. Тим не менше, все одно дещо варте нашої уваги. Результати останнього опитування не всі цікаві, тож дозволю собі скористатися й більш застарілою інформацією.

Улюблена книжка Джорджа Бушка коштує 18 баксів

Так, із цього сайту можна довідатись, що Браян Адамс полюбляє “Klee Wyck”, книжку канадської художниці й письменниці Емілі Карр про її життя серед інідіанців Канади. Дружина Джорджа Буша-молодшого радить книжки пуліцерівського лауреата Кормака Маккарті і нобеліатки Тоні Моррісон, крім класики: “Братів Карамазових” і Трумена Капоте. Сам Дордж Дабл’ю розповідає: “Малим я більше читав біографії про історичних діячів і бейсболістів. Я й далі люблю історичні книжки, надто ж про Техас”. Його список книжок чи не найдовший – поміж іншого містить Роальда Даля і Редьярда Кіплінга. Тоні Блер надає перевагу “Айвенго” та “Володареві перстнів”.

Девід Боуї та Стівен Кінг схиляються перед Робертсоном Девісом. Інший Кінг, Ларрі, зачитується однією-єдиною біографією Трумена. Про вибір Опри Вінфрі, Джона Маккейна, Йоко Оно та багатьох інших можна дізнатися за вказаним лінком. Однак варто сказати, що найменш оригінальним був Девід Копперфілд:

Девід Копперфільд читає про Девіда Копперфілда

Однак найцікавішого, а саме – що ж усе-таки тримає під подушкою Періс Хілтон – на цьому сайті дізнатись годі. Однак, зрештою, не така це вже й таємниця. Відповідь знає Google: під час свого знаного ув’язнення в каліфорнійській в’язниці гламурна панночка вбивала час, читаючи книжку еротично-депресивних віршів і новел сера Джеймса Райлі.

Захалявна книжечка Періс Хілтон. Чи було в ній сховано пилочку для нігтів або перепилювання грат?

Не відстає в бібліоманії й Памела Андерсон. Мало, що вона зіграла в сіткомі Stacked, де дія зосереджена навколо книгарні. У блогах серіалу (http://pamelaanderson.blogs.friendster.com/) є окрема колонка з її настільними книжками. Крім книжки про саму себе “Pamela Anderson: a Star”, Пем читає “Сідхартху” Гессе і “Тропік Рака” Міллера, а ще – Гемінгвея і Джозефа Кемпбелла.

Пем любить не тільки тварин...

19-20 вересня в Києві пройде Другий літературно-мистецькогий фестиваль «Київська барикада». Програму можна подивитись ось тут.

Припустимо, що середній обсяг одного вірша – тисяча знаків. Тоді txt-файл із поетичним текстом займатиме один кілобайт. На стандартну CD-болванку можна записати приблизно 768000 віршів – якщо їх зберігати окремими файлами.
Тому остання робота нашої авторки lebeda вартісна насамперед раціональним використанням вільного місця.

В жж-спільноті “Интересный Киев” йде обговорення таємничих афіш, що з’явились по всьому Києву. Судячи з усього, мова йде про двоходову рекламну комбінацію. Перший крок – незвична афіша – має привернути увагу публіки, заінтригувати, другий крок продемонструє сам товар. Наскільки пригадую, книжки в Україні таким чином ще не рекламували.
(фото з “ИК”)
Ідея тізера непогана, а от візуалізація “штампа” із текстом – на рівні плінтуса. Залишиться чекати, чи справдяться прогнози.

Листопадовий номер американського журналу Esquire вийшов із обкладинкою на основі електронного чорнила (E Ink). Окрім анімованого напису на обкладинці “The 21st Century Begins Now”, з її внутрішнього боку “транслюють” рекламу Ford. Тонка плата із батарейками, заряду яких вистачить на 90 днів, заховані в обкладинці.

Наводка з: Adme.ru

Отже сталась подія, на яку чекало все прогресивне людство – у Форуму видавців нарешті є нормальний функціональний сайт. Помилуйтесь.